Народився 1937 року в поселенні рудника Інгулець Широківського району Дніпропетровської області.
1958 року закінчив Херсонське морехідне училище за фахом техніка-судномеханіка.
1969 року здобув вищу освіту в Одеському інституті інженерів морського флоту за спеціальністю «Суднові машини та механізми», інженер-механік.
У 1959 році – копіювальник-кресляр на Херсонському заводі карданних валів.
З 1959 по 1960 роки – лаборант, технік-конструктор на Херсонському комбайновому заводі імені Петровського.
У 1960 – 1962 роках – секретар комітету комсомолу у Херсонському морехідному училищі. Член КПРС.
З 1962 по 1967 роки – інженер-конструктор, груповий механік, старший інженер групи наукової організації праці у Херсонському морському порту.
У 1971 – 1972 роках – завідувач промислово-транспортного відділу Суворовського районного у м. Херсоні комітету Комуністичної партії України.
З 1972 по 1975 роки – голова виконавчого комітету Суворовської районної у м. Херсоні ради депутатів трудящих.
Протягом 1975 – 1978 років – перший секретар Суворовського районного у м. Херсоні комітету КПУ.
1976 році нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
У 1978 – 1980 роках – другий секретар Херсонського міського комітету КПУ.
Протягом 1980 – 1983 років – голова виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів.
У 1983 – 1992 роках – заступник, перший заступник голови виконавчого комітету Херсонської обласної ради народних депутатів – начальник головного планово-економічного управління (згодом – головного управління економіки і ринкових відносин).
Протягом 1992 – 1995 років – перший заступник голови Херсонської обласної державної адміністрації – начальник головного управління економіки і ринкових відносин.
Автор (співавтор) підручника «Контракти» (1992), двох довідників з підприємницької діяльності.
У 1995 – 1998 роках – генеральний директор підприємства «Дені».
17 липня 1999 року – призначений Президентом України головою Херсонської обласної державної адміністрації. Звільнений з цієї посади 1 грудня 2001 року.
Олександр Вербицький був типовим представником комуністичної партеліти з усіма атрибутами. Вважав себе реформатором, проте це ніяк не впливало на життя та зміни на краще мешканців Херсонщини.
Враховуючи наближення президентських виборів восени 1999 року перед Вербицьким ставилося завдання створити усі умови для перемоги в регіоні Леоніда Кучми. І хоча на цих виборах Кучма отримав в області скромний результат, адже “червоний пояс” Херсонщини голосував за Симоненка, наслідків тодішній губернатор на собі не відчув.
У Вербицького склалися досить напружені стосунки з місцевою пресою. Зокрема, він звертався до обласного управління юстиції з вимогою позбавити ліцензій редакції херсонських газет “Новий день”, “Наддніпрянська правда”, “Гривна”, які публікували критичні матеріали про роботу Вербицького, на тій підставі, що опозиційна преса підриває його авторитет. Вербицький також подав до суду на газету за те, що вона розмістила на своїх сторінках висловлювання, у яких Вербицького звинувачували в авторитарних методах керівництва.
Але запамʼятався він мешканцям Херсонщини не цим. 3 серпня 2000 року передовиця популярної газети “Гривна” вийшла з фото губернатора. І це був шок, оскільки губернатор був знятий фотографом Геннадієм Кабаченком стоячи на двох стільцях у позі Наполеона.
У вересні 1999 року Вербицькому було присвоєно державного службовця 1 рангу.
Протягом 2001 – 2002 років – радник Президента України.
З нагоди Дня незалежності України у серпні 2001 року він був нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.
Помер у березні 2006 року.
