Народився 19 травня 1961 року у місті Херсон.
У 1979 році закінчив Херсонське середнє профтехучилище №2 за спеціальністю арматурник-електрозварник 4-го розряду.
З 1979 по 1981 рік проходив строкову службу в лавах Радянської Армії.
З грудня 1981 року по вересень 1985 року працював в органах внутрішніх справ в підрозділах патрульно-постової служби та по охороні державних будинків.
В 1985—1989 році працював формувальником цеху бетонних виробів.
У 1989 році закінчив Одеський державний університет ім. Мечнікова за спеціальністю юрист-правознавець.
З 1989 року по травень 1994 року працював юрисконсультом Херсонського домобудівного комбінату
У квітні 1990 року був обраний депутатом Херсонської міської ради народних депутатів.
З травня 1994 по травень 1998 народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.
У 1996 році приймав участь у розробці Конституції.
З травня 1998 по травень 2002 року народний депутат України, Голова підкомітету з питань прав людини Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Обраний від Християнсько-демократичної партії України
У 2001 році очолив ГО Херсонське обласне обʼєднання христян-демократів
Був власником газети та радіостанції “Вік”.
У 2004 році був довіреною особою кандидата в Президенти Василя Волги в 186 окрузі.
У 2004 році очолив обласну організацію партії Громадський контроль та профспілку Народний контроль.
У 2006 році був обраний депутатом Херсонської міської ради V скликання від виборчого Блоку Сергія Кириченка “Громадський контроль”, голова фракції цього блоку у Херсонській міськраді.
Знаходився в опозиції до мера Херсона Володимира Сальдо.
У 2007 році балотувався до Верховної Ради від Партії регіонів під №400. Включений туди по квоті Олега Мішукова.
У 2008-2010 рокахз очолював обласну організацію партії “Союз лівих сил”.
В грудні 2012 року створив та очолив релігійну громаду рідної віри словʼян «Триглав» на Херсонщині.
Влітку-восени 2012 року був довіреною особою кандидата в депутати Верховної Ради Юрія Попутька. Разом вони роздавали “чорнуху” проти Василя Федіна та зривали його зустрічі із виборцями. Оплачував цю діяльність Андрій Путілов.
На той момент він вже скатився в маргінез, став антисемітом та почав співчувати росіянам.
У 2013 році став членом деструктивної проросійської секти КОБ.
Навесні 2013 року взяв собі нове імʼя Яробор.
В грудні 2013 року намагався провокувати учасників херсонського Євромайдана.
Влітку 2014 року його побили в будівлі Херсонської міської ради.
Влітку-восени 2014 року організовував за російські гроші мітинги в Херсоні. Останній з таких мітингів херсонці розігнали, а самому Яробору розбили голову.
Учасників цих мітингів він наймав за гроші в Запоріжжі.
У 2016-2022 роках його активність майже припинилася.
Після окупації Херсона перейшов на бік росіян і отримав посаду начальника управління зовнішніх звʼязків окупаційної адміністрації.
Влітку 2022 року отримав підозру у державній зраді. Слідством встановлено, що з перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну він добровільно контактує з представниками фсб рф. На вимогу загарбників складав списки з установчими даними місцевих українських патріотів. Також він особисто сприяв створенню у Херсоні “військово-цивільної адміністрації” та збирав списки лояльних до російських окупантів.
